Живопис – є шлях інтуїтивного пізнання, що проходить крізь призму емоційно-асоціативного сприйняття, прагнучи звільнитись від залежності предметного світу.
Виразна сила кольору, як основного елементу, завжди буде прихована від нашої свідомості та може бути сприйнята тільки завдяки інтуїції. Сенс живопису прихований у ньому самому.

Отож, маємо закони кольору, процеси його побудови – позачасові, безмежні та невичерпні. Живопис здатний реалізувати ілюзії крізь колір у деяку гармонію, як можливість збагнення найвищого нематеріального єства матерії.

Петро Лебединець,
художник